Spis treści
Дерево й камінь. Польсько-українське прикордоння. Маловідоме Підкарпаття
Для цього відвідаємо Підкарпаття. Точніше, його північно-східний край, що прилягає до польсько-українського кордону. Погляньте на карту в кінці статті. Це від Перемишля «вгору».
Одним із регіонів Підкарпаття, багатим на цінні та атмосферні місця, є Польсько-українське прикордоння.
Я вирішив зосередитись на двох темах, характерних для прикордоння. Дерев’яна архітектура та … Бруснівська каменярська школа. Це важливі елементи підкарпатського краєвиду (але не тільки!), які заслуговують на постійну рекламу.
Тож перед Вами тематичний путівник по підкарпатському польсько-українському прикордонню. Вирушаємо слідами деревини та каменю.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці
Дуже сильний акцент поставимо на початку. Одна з найкрасивіших і найцінніших пам’яток дерев’яної архітектури в регіоні. Хоча, певно, і в Польщі. Церква в Хотинці. Споруда, яка гордо стоїть на пагорбі серед старих дерев, налічує більше 400 років. З 2013 року вона внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Церква побудована в галицькому стилі.
Безумовно, варто зайти всередину, оскільки в середині криється одна з найбільших вартостей церкви, тобто поліхромія. Але не будь-яка, о ні. Картини, що зображають «Страшний суд» у церкві в Хотинці були написані в XVIII столітті і є … дуже характерними. Старі картини в церквах не тільки візуально сильні, але з них часто можна багато чого дізнатися.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Млинах
У двох кроках від церкви в Хотинці знаходиться церква в Млинах. Ця церква є дводільною – вона складається лише з нави та вівтаря. Навколо побудованої десь на рубежі XVII та XVIII століть церкви в Млинах є багато простору, тому не важко побачити цю будівлю повністю.
Найцікавішим фактом, пов’язаним з церквою в Млинах, є те, що парафіяльним священиком в ній колись був Михайло Вербицький, автор музики до українського гімну. Біля церкви знаходиться його могила.
Церква св. мученика Дмитра в Лукавці
Вирушаємо на північ. Третя зупинка – через 23 км у Лукавці. Дерев’яна церква та два дивовижні дуби, що ростуть біля неї. Цікаво, що старіше – дерева чи церква 1701 року? Ймовірно, що це третя церква, збудована в Лукавці, отже можливо, що дерева росли на цьому місці раніше в товаристві попередніх церков. У 1987 році вона сама могла стати історією, але пожежу вдалося зупинити, і було знищено лише західну її частину.
Цвинтар в Сенявці
Настала пора перенести акценти на камінь та познайомитися з Бруснівською каменярською школою. Це другий елемент прикордонного краєвиду, якому можна приділити багато місця та часу.
На північний схід від Лукавця, між Будомежем та Гутою Кришталевою, можна знайти цвинтар у лісі, що залишився від села Сенявка. Сенявка була досить великим селом. До Другої світової війни в ньому проживало близько 1000 мешканців, 90% з яких були українцями.
До нашого часу збереглося близько 100 надгробків, виготовлених осередком каменярів із села Старе Брусно. До них належав, зокрема, Василь Гудзь із села Сенявки, який є автором деяких тутешніх надгробків. Найдавніші надгробки, які можна знайти на цвинтарі в Сенявці, датовані першою половиною XIX століття.
Церква св. Параскеви в Радружі
Далі тримаємось північно-східного напрямку і йдемо найближчою до кордону дорогою, і через 13 км прибудемо до Радружа.
Як на мене, Радруж є абсолютним лідером за найкрасивішими та найцікавішими дерев’яними сакральними об’єктами в Польщі. Галицький стиль. XVI століття. Вважається найстарішою дерев’яною церквою в Польщі. Оборонна функція. Дивовижна акустика всередині. Захоплюючі історії та легенди, пов’язані з церквою та її найближчим оточенням.
Ще декілька слів про феномен Радружа та трохи практичної інформації (зокрема, про концерти всередині) дізнайтеся на окремій сторінці: церква в Радружі.
Перед тим як зайти на територію церковного комплексу, ви натрапите на цвинтар з надгробками бруснівських каменярів.
Церква св. Параскеви в Новому Брусні
Звертаємо від кордону і зараз прямуємо на північний захід. Через 12 км зупинка Нове Брусно.
Тут була найстаріша дерев’яна церква в Польщі. Зараз це новіша споруда. Точніше, реконструкція церкви в Новому Брусні.
Перша церква в Новому Брусні була збудована в 1713 році. Вигляд споруди, яку Ви бачите зараз – це відтворення власне тієї першої церкви в Новому Брусні. Ремонт закінчився в 2019 році. Але це не просто зовсім нові бруси та дах. Якщо ви поглянете на східну стіну, то легко помітите старовинні матеріали попередньої церкви.
Цвинтар у Старому Брусні
Старе Брусно колись було одним з найважливіших сіл південного Розточчя. Тут був відомий каменярський центр, який мав надрегіональний характер і багатовікові традиції. До Другої світової війни в сусідніх селах Нове Брусно, ДойчБах (тепер Полянка Горинецька) та Старе Брусно проживало понад 2000 жителів. В Старому Брусні жили переважно українці, в ДойчБах – німці, а в Новому Брусні – поляки. Можна сказати, що це був справжній «сільський мегаполіс».
Після Другої світової війни жителі Старого Брусна були переселені. Після каменярського осередку залишився цвинтар, але і він з часом заріс лісом.
Хрест Данила в Хмелях
Бруснівські каменярі створювали не лише надгробки, а також різного роду хрести. Наприклад, вотивні хрести, тобто зроблені Богові в подяку або з конкретним наміром, які мали захищати місцеве населення від різних лих.
Один із таких чудових хрестів можна знайти на старій дорозі від Старого Брусна до Хмеля. Хрест встановив у 1841 році Данило Ілляшевич, каменяр із Хмеля. Хрест дуже величний – розміром приблизно 3 метри. Ймовірно, раніше в місці, де стоїть хрест, колись було головне перехрестя вулиць у селі.
Цвинтар в Старій Гуті
Вироби каменярського осередку Старого Брусна дуже помітні в прикордонному регіоні, і на цьому відтинку шляху їх можна зустріти майже на кожному кроці.
Цвинтар в Старій Гуті (яка сьогодні є невеликим селом) загалом справляє велике враження, коли розглядати його як єдине ціле, та, особливо, коли почати роздивлятися окремі надгробки – написи та прикраси на них.
У Старій Гуті працювало скловарне підприємство при Старому Брусні. Звідси і назва місцевості.
Церква св. Параскеви в Ловчі
Від Старої Гути лише 7 км до Ловчі, де знаходиться одна з найкрасивіших прикордонних церков.
Нинішня церква в Ловчі була побудована на початку XIX століття за ініціативою Яна Матчиньського – сільського поміщика. Тоді за його бажанням церкві надали вигляду римо-католицького костелу – як всередині, так і зовні.
З одного боку церкви знаходиться глибокий яр з річкою Ловча, з іншого – широкі луки з одиноким деревом. На відстані 300-400 метрів від церкви знаходиться вхід на цвинтар, на якому
Церква Різдва Пресвятої Діви Марії в Ковалівці
З Ловчі їдемо ще 12 км на захід і зупиняємось в Ковалівці.
Церква в Ковалівці також не належить до наймолодших. Існує кілька версій щодо дати її побудови. Можна легко припустити, що вона була збудована у 60-х роках XVIII століття. Завдяки обшивці, тобто додаванню ззовні додаткового шару дощок, та даху з листового заліза, церква виглядає дуже однорідною. Вона є сіро-попелястою. Тільки маленькі віконця є єдиним елементом однорідної брили, який якось порушує цю колористичну масивність. Власне ці кольори та контраст мені найбільше подобаються в церкві в Ковалівці.
Церква Різдва Пресвятої Діви Марії в Горайці
Останнє місце, куди я запрошую на прикордонні – це Гораєць. Тут знаходиться одна з найстаріших дерев’яних церков в регіоні. І, напевно, також одна з найкрасивіших.
Церква в Горайці датується XVI століттям. Дослідники переконалися в цьому лише в 1995 році, коли в церкві було зроблено сенсаційне відкриття. Під час ремонту був відкритий іконостас, намальований на стіні, що дало змогу стверджувати, що церква на 200 років старіша, ніж припускали спочатку.
Їдучи від церкви до Цешанова, на перехресті Ви натрапите ще на один елемент, характерний для польсько-українського прикордоння, а саме на кріпацький хрест. Кріпацькі хрести встановлювали місцеві селяни на згадку про звільнення, яке відбулося в Галичині в 1848 році. В околиці є кільканадцять подібних хрестів. Інший легкодоступний хрест, що добре зберігся, можна знайти в Хотилюбі. Його місце розташування, позначено на карті нижче.
Карта дерев’яних та кам’яних цікавинок польсько-українського прикордоння
Цей допис у блозі був створений за фінансової підтримки Європейского
Союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна
2014-2020. Його зміст є виключною відповідальністю Підкарпатської регіональної
туристичної організації і в жодному разі не може розглядатися як такий, що
відображає позицію Європейського Союзу, ОУ або Спільного технічного секретаріату
Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014 -2020.
